Яна Руденко
27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови. В цю дату українці відзначають вдруге – до 2023 року свято, запроваджене у 1997 році, відзначалося 9 листопада. Оскільки це свято пов’язане з днем пам’яті Преподобного Нестора Літописця, зі зміною церковного календаря в Україні минулого року на новоюліанський (див. tun23120507), дата цього свята тепер випадає на 27 жовтня.
Мовна група, походження та кирилиця
Слов’янські мови поділяються на три підгрупи: західну, східну та південну, які разом складають понад 20 мов. Українська належить до східнослов’янської групи індоєвропейської сім’ї та налічує близько 45 мільйонів носіїв, більшість з яких мешкає в Україні. Українська є другою або третьою слов’янською мовою за кількістю носіїв (після російської та, можливо, польської) і входить до третього десятка найпоширеніших мов у світі (27-28 місце). Лексично, найближчою мовою до української є білоруська (84 відсотки спільної лексики), за нею йдуть польська (70 відсотків), словацька (68 відсотків) та російська (62 відсотки). За даними Національної Академії Наук України, сучасна українська мова налічує близько 256 000 слів.
Найпопулярніша теорія полягає в тому, що всі слов’янські мови, ймовірно, походять від гіпотетичної праслов’янської мови, яка існувала між 3 та 1 століттями до нашої ери. Однак, оскільки не збереглося жодних письмових свідчень про праслов’янську мову, вона була реконструйована шляхом порівняння достовірно засвідчених слов’янських та інших індоєвропейських мов. Перша згадка про українські слова датується 448 роком, коли візантійський історик Пріск Панійський відвідуючи територію сучасної України занотував у своєму записнику українські слова «мед» та «страва».
Українська мова послуговується кирилицею — система письма, поширена у Східній Європі, Північній та Центральній Євразії. Це одна з двох абеток староцерковнослов’янської мови, що лягла в основу алфавітів багатьох слов’янських і десятків інших мов. Вона базується на ранній кирилиці, яка була розроблена в 9 столітті в Першому Болгарському царстві. Загалом 63 мови світу послуговуються кирилицею. З 1 січня 2007 року, після вступу Болгарії до Європейського Союзу, кирилиця стала третім офіційним алфавітом ЄС після латини та грецького письма.
Нестор Літописець та Київська Русь
Нестор Літописець був агіографом і послідовником засновників слов’янської писемності Кирила і Мефодія (близько 1056-1114 н.е). Вважається, що саме він започаткував писемну українську мову. Він відомий своїм літописом «Повість минулих літ» — одна з найдавніших літературних пам’яток в історії України та найдавніша велика літописна пам’ятка української мови, у якій зафіксовані риси української мови. Це також перша пам’ятка Київської Русі, яка подає історію держави на широкому тлі світових подій. Київська Русь — східноєвропейська феодально-монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала з 9 по 13 століття. Її землі здебільшого охоплювали території України, Білорусі, Молдови та Польщі, а також деякі частини сучасних Румунії, Росії та Словаччини. Літопис висвітлює історію східних слов’ян і князівської влади, утвердження християнства в Київській Русі, містить розповіді про виникнення слов’янської писемності та відображає настрої різних верств населення. У літописі використані легенди, перекази та повісті. Він написаний мовою, близькою до розмовної з нашаруванням церковнослов’янських елементів.
Заборона української мови в Московському царстві та Російській імперії
Після занепаду Київської держави та Королівства Русі українській мові довелося пережити важкі часи. Протягом століть її масово придушували в Московській державі та Російській імперії, аж до заборони на її вільне використання. Так, наприклад, у 1718 році за наказом Петра I було спалено книгозбірню Києво-Печерської лаври, а в 1720 році сенатським указом українські тексти було вилучено з церковних книг. Однак найсуворіші обмеження на використання української мови були накладені Валуєвським циркуляром 1863 року, який заборонив друк релігійних, освітніх та навчальних книг українською мовою, але дозволяв видання художньої літератури, хоча цензура обмежувала друк й останньої. Емський указ 1876 року призвів до ще більшого обмеження української мови. Вона була заборонена в багатьох сферах життя, включаючи церкву, музику, театр і книгодрукування. Також було заборонено ввозити на територію імперії книжки, надруковані українською мовою. Використання української обмежувалося лише побутовим вжитком. Крім того, були заборонені різноманітні вистави та прилюдні читання «малоросійським наріччям» – так російська пропаганда й донині називає українську мову.
«Енеїда» Котляревського та «Заповіт» Шевченка
Проте деякі твори все ж таки були опубліковані українською мовою – з приміткою «малоросійською мовою». Одним з таких є поема «Енеїда» — перша масштабна пам’ятка українського письменства, написана розмовною українською мовою. Поема знаменує собою початок новочасної української літератури. Перші три частини поеми були видані в Санкт-Петербурзі в 1798 році без відома автора, Івана Котляревського.
Поема була написана в часи піднесення романтизму та націоналізму в Європі, на тлі туги української еліти за Гетьманщиною (українською козацькою державою), яка була ліквідована Росією між 1775 та 1786 роками. «Енеїда» була опублікована в повному обсязі лише після смерті Котляревського в 1842 році. Цей твір є цінним джерелом українознавства, українського побуту та культури 18 століття.
Попри всі утиски, в цей період багато українських письменників намагалися займатися своєю справою, за що зазнавали репресій, арештів, заслань та ув’язнень. Одним з найвідоміших прикладів є Тарас Шевченко (1814-1861) — український поет, прозаїк, мислитель, художник, гравер та етнограф. Літературна спадщина Шевченка вважається основою сучасної української літератури та, значною мірою, української літературної мови. З 47 років свого життя він провів 34 роки в неволі: 24 роки під гнітом кріпацтва і понад 10 років на засланнях у найсуворіших умовах. «Заповіт» Тараса Шевченка став книжкою, яку найбільше перекладали з української і яка увійшла у п’ятірку книжок світу за кількістю перекладів (preply | most translated books).
Українська мова в Радянському Союзі
Наслідки мовної політики Російської імперії у вигляді витіснення української з усіх сфер життя найяскравіше відчувалися на сході України – на відміну від західноукраїнських регіонів, які раніше входили до складу Австро-Угорської імперії та де були послаблення щодо використання української мови. Упродовж 70 років радянської доби українська теоретично і де-юре була головною місцевою мовою в Українській Радянській Соціалістичній Республіці. На практиці, однак, українській мові доводилося конкурувати з російською, яку політика радянського керівництва поставила в привілейоване становище. З часом російська мова почала домінувати у містах. Попри це, згідно з переписом населення УРСР 1989 року, 64,7 відсотка жителів республіки вважали рідною мовою українську, і лише 32,8 відсотка – російську.
Мова сьогодні та двомовність в Україні
Наслідки такої багатовікової мовної політики відчутні й сьогодні. Багато людей в Україні використовують обидві мови: українську та російську. Крім того, поширене таке соціолінгвістичне явище як «суржик» – суміш російської та української мов. Українська мова переважає в центрі, на заході та північному сході України, в той час, як російська мова більше використовується в промислових центрах східної та південної України та в Криму. Згідно з дослідженням, проведеним Financial Times у квітні 2017 року, російська мова неухильно втрачає популярність серед українців. У 1994 році кількість російськомовних громадян України становила 33,9 відсотка, у 2016 році – 24,4 відсотка. Схожа ситуація в Казахстані та Грузії. Натомість в Білорусі ситуація інша: кількість російськомовних громадян зросла з майже 50 відсотків у 1994 році до 71 відсотка у 2016 році.
Хоча в багатьох інших пострадянських країнах російською мовою досі володіє більшість населення, Кремль використовує поширення російської мови в Україні як одне з виправдань військової агресії – після початку війни у 2014 році Москва неодноразово заявляла, що нібито захищає інтереси та права російськомовного населення в Україні. Як наслідок, дедалі більше українців вважають відродження української мови питанням національної безпеки та ідентичності та говорять про важливість «мовних кордонів». Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році поширеність російської мови в Україні продовжує знижуватися, а популярність ідеї підвищення статусу російської мови досягла найнижчого рівня з часів незалежності України.
tun22102206
Beflaggung vor dem Tübinger Regierungspräsidium. Foto: tünews INTERNATIONAL / Martin Klaus.
001207
