Автор Майкл Зайферт
Усі новонароджені можуть вивчити будь-яку складну розмовну мову у світі. Однак культурні відмінності проявляються вже в перших звуках, які видають немовлята. Це доводять багаторічні дослідження професора Кетлін Вермке з Вюрцбурзького університету, які вона нещодавно узагальнила в книзі «Дитячі пісні. Як плач стає мовою». Керівник Центру до лінгвістичного розвитку та її команда помітили, наприклад, що французькі немовлята насправді плачуть з акцентом. Мелодійна лінія їхнього плачу йде від низького до високого, тоді як діти німецькомовних матерів плачуть зі спадаючою мелодією, тобто від високого до низького. Японські та шведські новонароджені плачуть набагато складніше, ніж німецькі, хоча їхні гортані не відрізняються.
Кетлін Вермке більш детально пояснила свій методологічний підхід для tuenews INTERNATIONAL: «Ми записуємо дитячі звуки в цифровому вигляді за допомогою мікрофонів — завжди в присутності батьків. Ми чекаємо, поки немовлята спонтанно не почнуть видавати звуки самостійно. Іноді ми чекаємо деякий час, тому що всі немовлята “балакучі” по-різному». Записані таким чином звуки від немовлят майже з усіх континентів потім аналізуються за допомогою спеціальних комп’ютерних програм, наприклад, наскільки довгі окремі звуки, які частоти вони містять, яке мелодійне розмаїття вони демонструють, чи вже практикуються окремі голосні та приголосні. «Нас цікавлять усі звуки, які видає дитина, тобто не лише комунікативний плач, а й воркування та лепет», — продовжує біолог та антрополог. «Тому що всі звуки — це цеглинки на шляху до мовлення, яке однакове для всіх немовлят у світі! Той факт, що іноді вже “бринить” мелодія навколишньої мови, захоплює, але науково важливішою для нас є універсальні звуки всіх немовлят, тобто універсальні закони розвитку від простих мелодійних дуг до перших слів».
Той факт, що перші крики новонароджених немовлят вже несуть характерні сліди рідної мови, яку ще ненароджена дитина вивчила в останньому триместрі вагітності, особливо чітко простежується в мовах, в яких різні висоти звуків визначають значення слів. Наприклад, мандаринська мова, якою розмовляють у Китаї, Тайвані та Сінгапурі, має чотири тони. У мові ламнсо нсо, народу на північному заході Камеруну, є навіть вісім тонів і певні прогресії тонів. Плач немовлят нсо більше схожий на спів. Відстань між найнижчою і найвищою тональністю значно більша, ніж у новонароджених німецькомовними матерями, а короткі підйоми та спади тонів під час вимови також більш інтенсивні. Кетлін Вермке робить з цього висновок, що ще до народження, в останньому триместрі вагітності, відбувається імпринтинг мелодики мовлення матері. Як тільки вони народжуються, діти наслідують ці мелодійні патерни, виражаючи свої емоції та потреби через плач і воркування. У такий спосіб вони вибудовують природний зв’язок зі своєю матір’ю та суспільством.
Своєю книгою Кетлін Вермке хоче заохотити дорослих просто прислухатися до своїх дітей. У Німеччині, зокрема, дитячий плач і крик часто не сприймається. З іншого боку, Вермке вважає, що ми повинні визнати, що ця емоційна мова є шляхом до мовлення: «Немовлята заслуговують на повагу і вдячне розуміння їхніх голосових повідомлень». Дитячу пісню в перший рік життя можна розглядати як важливу частину головоломки, якої бракує, щоб краще зрозуміти перехід від співу тварин до розмовної мови. Однак дослідження ще далекі від розкриття всіх таємниць звуків цього світу.
Більше про дослідження та книгу в пресрелізі Університетської клініки Вюрцбурга від 14 березня 2024 року:
Universitätsklinikum Würzburg: Pressemitteilungen (ukw.de)
tun24032011
Eine Kinderwiege. Foto: tünews INTERNATIONAL / Qoutayba Abboud.
000813
