Уте Кайзер
На першій же зустрічі подається сигнал: стікер у вигляді веселкового прапора, наклеєний до службового мобільного телефону. Він символізує «захищений простір», – каже Штеффен Мюллер-Михайлів зі спеціалізованої служби у справах біженців районного управління Тюбінгена. Біженець, який сидить навпроти такого працівника спеціалізованої служби може бути впевненим, що «консультування є анонімним і характеризується довірою та прийняттям», – каже Мюллер-Михайлів в інтерв’ю tünews INTERNATIONAL. Він очолює регіональну команду в Тюбінгені і є контактною особою для всіх колег зі спеціалізованої служби з питань квір-біженців.
Веселковий прапор є символом руху геїв і лесбійок з 1978 року. Однак зараз прапор також символізує людей, які є бісексуалами, транссексуалами, трансгендерами, інтерсексуалами та квірами (ЛГБТІК). Команда районного офісу наразі опікується дев’ятьма ЛГБТІК-біженцями. У спеціалізованій службі працюють 44 багатопрофільні працівники. Вони мають підготовку в таких галузях, як соціальна робота, соціальна освіта та ісламська теологія. Команда є мультикультурною. Співробітники розмовляють арабською, турецькою, грузинською та іншими мовами.
Перші ЛГБТІК-біженці прибули до району Тюбінгена в січні цього року. До цього вони жили в Афганістані, Нігерії, Північній Македонії, Російській Федерації, Сенегалі та Судані. У таких країнах, як Іран чи Нігерія, а також в Афганістані, люди, які живуть за межами гетеронормативності (світогляду, згідно з яким існує лише дві статі), можуть бути покарані смертю. Судова влада в Росії нещодавно класифікувала ЛГБТІК-рух як «екстремістську організацію» і заборонила його діяльність. У 2022 році Міністерство внутрішніх справ Німеччини доручило Федеральному відомству з питань міграції та біженців (BAMF) краще захищати квір-біженців.
Не всі квір-люди розкриваються під час первинної консультації з фахівцями спеціалізованої служби районного управління. На цій зустрічі «всі питання обговорюються спокійно», – каже Тінатін Хідешелі зі спеціалізованої служби. З перекладом допомагають перекладачі з Caritas. Постраждалим може знадобитися кілька місяців, щоб більш детально розповісти про те, що вони пережили в рідній країні: дискримінацію, насильство, погрози та навіть смерть. Проте на консультаціях їх «не запитують прямо про причини їхньої втечі», оскільки вони «надзвичайно напружені та травмовані», каже Мюллер-Михайлів. Наприклад, вони мають тривожні розлади або панічні атаки.
Усі біженці отримують однакові інтеграційні та соціальні консультації. Персонал спеціалізованої служби проходить спеціальну підготовку з питань ЛГБТІК. Вони «чутливі до потреб тих, хто є особливо вразливим», каже Мюллер-Михайлів, а це означає, що на консультуванні таких клієнтів та їхньому розміщенні в районі враховують їхню особливу ситуацію. Наприклад, є спільна квартира, в якій кілька постраждалих людей живуть разом, як у гуртожитку. Якщо немає відповідного житла, район не може прийняти більше ЛГБТІК-біженців.
Працівники спеціалізованої служби переживають дуже стресові ситуації під час розмов. Вони не залишаються з цим наодинці. Проводяться командні зустрічі, на яких вони можуть обговорити складні та драматичні випадки. Вони також проводять супервізійні сесії з експертами з-поза меж районного офісу. Однією з тем, що обговорюються, є близькість і дистанція. Одне з питань звучить так: «Як встановити правильну межу?», – каже Хідешелі.
Попри експертні знання, консультування також має свої межі. «Ми повинні визнати, що хтось має проблеми з психічним здоров’ям, але ми не зобов’язані його лікувати», – каже Мюллер-Михайлів. Якщо у людини є особливі потреби, співробітники спеціалізованої служби направляють її до лікарів-спеціалістів таких консультаційних центрів, як Transcafé, асоціація Adis, СНІД-сервісна організація та квір-центр у Тюбінгені, а також до Психіатричної амбулаторії (PIA) при Університетській лікарні Тюбінгена або до її відділення психосоматичної медицини та психотерапії. Вони також встановлюють контакт з волонтерами, які підтримують цих біженців у їхньому повсякденному житті.
На першій зустрічі з ЛГБТІК-біженцями деякі доглядачі центрів розміщення або працівники мерій відчувають себе розгублено. Наприклад, вони не знають, як звертатися до трансгендерної жінки, яка за паспортом є чоловіком. І в цьому випадку працівники спеціалізованої служби можуть допомогти своїм досвідом.
Інформація для ЛГБТІК-біженців доступна кількома мовами на сайті www.queer-refugees.de-a. Це проєкт Асоціації лесбійок і геїв, який фінансується Уповноваженим Федерального уряду з питань міграції, біженців та інтеграції.
tun23120506
Die Regenbogen-Fahne ist ein Symbol auf Diensthandys von MitarbeiterInnen des Fachdiensts für Geflüchtete im Landratsamt. Damit signalisieren sie Menschen, die bisexuell, transsexuell, transgender, intersexuell oder queer sind (LSBTTIQ), dass die Beratung von Offenheit und Akzeptanz geprägt ist. Foto: tuenews INTERNATIONAL / Ute Kaiser.
002244
002245
