10 квітня 2024 року Європейський парламент схвалив реформу Загальноєвропейської системи надання притулку (CEAS), яку планували вісім років. Цей так званий компроміс щодо притулку тепер має бути схвалений усіма країнами ЄС у Раді ЄС у травні, що вважається безсумнівним. Після цього узгоджене законодавство набуде чинності. Однак країнам ЄС знадобиться два роки для його впровадження, а отже, воно почне застосовуватися лише з другої половини 2026 року. Федеральний уряд повинен представити план впровадження до кінця цього року. Для цього мають бути розроблені та прийняті різні законодавчі поправки.
Перш за все, реформа передбачає більш суворі правила, прискорену депортацію та надання допомоги тим країнам ЄС, куди прибуває особливо велика кількість біженців. За даними Агентства ЄС з питань притулку, у 2023 році було подано близько 1,1 мільйона заяв про надання притулку, що є найвищим показником з 2016 року.
Численні положення реформи включають нову процедуру перевірки на зовнішніх кордонах ЄС. У людей, які перетинають зовнішні кордони без візи, зніматимуть відбитки пальців, а також встановлюватимуть їхню особу. Також перевірятимуть стан їх здоров’я та потенційні ризики для безпеки країни. Процедура проходитиме поблизу кордонів і триватиме максимум сім днів. Особи, які в’їжджають в країну, можуть бути затримані на час проходження процедури. Після перевірки особи, які в’їжджають в країну, будуть направлені на процедуру надання притулку або повернення.
Нове процедурне регулювання докорінно змінює доступ до системи притулку для осіб, які шукають захисту в ЄС. У майбутньому шукачі притулку, які перетинають зовнішні кордони ЄС без візи, заарештовані на зовнішніх кордонах ЄС або врятовані на морі, будуть перевірятися на предмет того, чи повинні їхні заяви про надання притулку розглядатися в рамках так званої «прикордонної процедури». «Прикордонні процедури» відбуваються за так званою «фікцією нев’їзду». Це означає, що юридично вважається, що особа, яка шукає захисту, ще не перебуває на території ЄС, навіть якщо вона фактично туди прибула. Це означає, що може бути проведена прискорена процедура.
У таких процедурах постраждалі особи мають лише обмежений доступ до засобів правового захисту проти негативних рішень про надання притулку. Прикордонні процедури в першу чергу призначені для людей, які прибувають з країн з «квотою захисту» 20 відсотків або менше. Однак особи, які не можуть пред’явити жодних документів або зробили суперечливі заяви під час першої співбесіди, також повинні пройти через прикордонну процедуру. Тих, хто шукає захисту, затримують максимум на 12 тижнів в умовах, подібних до ув’язнення, що також стосується сімей з дітьми. Уряд Німеччини намагався зробити виняток для сімей, але не зміг цього добитися. Загалом заплановано 30 000 місць для проходження процедури в установах на кордонах ЄС.
Крім того, органи з питань надання притулку в країнах в’їзду перевірятимуть, чи в’їхали шукачі притулку в країну з країни, в якій вони могли б подати прохання про притулок, або ж вони походять з «безпечної третьої країни». Терміни «перша країна притулку» і «безпечна третя країна» відносяться до країн, в яких, як передбачається, особам, які шукають захисту, не загрожують переслідування або нелюдське поводження.
Їх також не можна депортувати звідти в небезпечні для життя ситуації. Країни повинні поважати права людини і надавати шукачам притулку доступ до медичної допомоги та засобів до існування. Визначення «безпечна третя країна» також може стосуватися лише одного або декількох регіонів країни, що означає, що вся країна не обов’язково повинна бути безпечною. Країна також має бути достатньо безпечною для певних груп осіб. Якщо заява про надання притулку визнається неприйнятною, шукачі притулку повинні покинути ЄС і депортуються до «безпечної третьої країни».
Загалом, відповідальність за шукачів притулку залишається за країнами, до яких вони вперше прибули. Однак, якщо вони перебувають під посиленим «міграційним тиском», вони можуть звернутися за допомогою до інших країн-членів ЄС. Для цього планується «пакет солідарності». Країни-члени повинні розподіляти щонайменше 30 000 осіб, які шукають захисту, щороку і виділяти 600 мільйонів євро на заходи з прийому мігрантів. Країни-члени ЄС гарантують певну кількість місць для розподілу. Країни, які не бажають приймати людей, які шукають захисту, можуть зробити фінансовий внесок у «пакет солідарності» або надати власні ресурси та персонал.
Кризовий регламент передбачає систему надзвичайної ситуації з прискореними процедурами для держав, у яких винятково зростає кількість людей, які шукають захисту.
Додаткова інформація та джерела:
https://www.europarl.europa.eu/news/de/press-room/20240408IPR20290/parlament-nimmt-neues-migrations-und-asylpaket-endgultig-an
EU-Asylpolitik | Flucht & Asyl | Zahlen und Fakten | MEDIENDIENST INTEGRATION (mediendienst-integration.de)
tun24042201
Beflaggung vor dem Tübinger Regierungspräsidium. Foto: tünews INTERNATIONAL / Martin Klaus.
002037
