Міхаель Зайферт та Юсеф Канжу
Ми нічого не знаємо про початок музики. У традиційних міфах народів музика дарована людям богами та використовується в культових ритуалах і заклинаннях. Відомий основоположник біологічної теорії еволюції Чарльз Дарвін висунув теорію, що музика виникла як імітація звуків тварин, особливо крику птахів. Етнологічні дослідження музики первісних народів свідчать про те, що до появи інструментів музика спочатку складалася зі співу і барабанного бою по предметах і була пов’язана з ритмічним танцем.
Найдавнішими збереженими музичними інструментами, створеними людиною, є флейти, виготовлені з пташиних кісток з просвердленими в них отворами. Вони були розкопані тюбінгенськими археологами в печерах Швабського Альбу впродовж останніх десятиліть і, на основі знайдених шарів, були датовані приблизно 40 000 років.
У 1995 році перша розкопана флейта була зібрана з 23 фрагментів кістки лебединого крила. Відтоді було знайдено вісім флейт, у тому числі дві вирізані зі слонової кістки мамонта.
Виготовлення флейт зі слонової кістки є надзвичайно складною справою і вимагає високого рівня майстерності. «Можливі різні техніки дмухання та способи гри на цих інструментах, щоб можна було отримати дуже різні тембри та мелодії. Оскільки фрагменти флейти були знайдені серед останків поселення, музика, ймовірно, була частиною повсякденного життя людей», – пишуть тюбінгенські археологи. Музика флейти, ймовірно, супроводжувалася співом, плесканням у долоні та барабанним боєм – можливо, під час ритуалів. Найповніший на сьогодні інструмент складається з дванадцяти фрагментів білоголового сипа. Загалом, флейти могли звучати дуже по-різному, оскільки вони мають різну довжину та діаметр. Одна з печер має великий зал з винятковою акустикою – музика, мабуть, створила там особливу атмосферу.
З того ж періоду і з тих же печер походять перші фігуративні витвори мистецтва, знайдені людством: маленькі фігурки тварин, вирізані зі слонової кістки мамонта.
Археологи можуть довести, що перший розвиток символічної культури у вигляді мистецтва і музики йде пліч-о-пліч з великими групами кочових людей, які жили разом. Це, в свою чергу, призвело до еволюційної переваги у вигляді вищих показників народжуваності та виживання, а також до витіснення та вимирання неандертальців, які до цього жили в Європі понад 150 000 років.
Одну з цих найстаріших флейт можна побачити, наприклад, у музеї Тюбінгенського університету в замку Хохентюбінген, а інші – в Доісторичному музеї в Блаубьорені поблизу Ульма. Флейтистка Анна Фрідеріке Потенговскі намагається реконструювати музику, яку могли грати люди льодовикового періоду 40 000 років тому на флейтах, змодельованих за археологічними знахідками. Аудіоприклади можна знайти тут:
Anna Friederike Potengowski – The Edge of Time (CD) – jpc
та на стрімінгових сервісах.
У нашій подорожі в часі ми робимо стрибок на кілька десятиліть вперед у регіон Близького Сходу. Є багато музичних інструментів, які археологи знайшли в Месопотамії, землі Межиріччя, регіоні найдавніших розвинених цивілізацій. Мабуть, найважливішим з них є так звана «Ліра Ура», датована 2500 роком до н.е., яка була знайдена в царській гробниці Ура на півдні Іраку і зараз знаходиться в Британському музеї в Лондоні. Але які найдавніші ноти та найдавніший музичний твір?
Багато стародавніх музичних символів давно знайдено на клинописних табличках на Близькому Сході, але всі вони були неповними фрагментами. Однак у 1950 році, ймовірно, було знайдено найдавніший музичний твір і найдавнішу пісню у світі. Вони були знайдені в місті Угаріт у Сирії та датуються пізньою бронзовою добою, приблизно 1400 роком до н.е. На клинописній табличці з номером А-6, розміром приблизно зі смартфон, є дві частини: верхня частина з чотирма рядками хурритською мовою – це стародавня релігійна пісня, гімн. Вона розповідає історію безплідної молодої дівчини. Погана поведінка є причиною її безпліддя, тому дівчина вночі молиться Ніккал, богині Місяця. Вона носить із собою маленький олов’яний глечик з кунжутним насінням або кунжутною олією, який приносить у жертву богині.
Нижня частина таблички складається з семи рядків аккадською мовою. Вони містять низку музичних символів і знаків, але не містять слів. Це могли бути пояснення для музикантів, як грати мелодію. Аккадська мова є ранньою семітською мовою, яка належить до тієї ж мовної сім’ї, що й арабська та іврит. Натомість хурритська мова не пов’язана з жодною сучасною мовою.
Цей найдавніший на сьогодні документ з музичними нотами був знайдений в архівах королівського палацу міста Угарит (сучасна назва Рас-Шамра) на узбережжі Сирії поблизу міста Латакія. Угарит був стародавньою імперією та метрополією в 14-13 століттях до н.е, а також воротами для торгівлі з узбережжям Середземного моря. В Угариті був знайдений перший у світі алфавіт, а також одна з найдавніших бібліотек, в якій були знайдені літературні, релігійні та наукові тексти.
Вчені з різних країн і галузей, таких як археологія, музика та фізика, тривалий час працювали над розшифруванням таємниць цієї клинописної таблички. Потім вони спробували втілити її в музику. Лютня була обрана як найбільш відповідний музичний інструмент для виконання цієї мелодії та реконструйована на основі моделі, знайденої в стародавньому Угариті.
Перша спроба відтворити цю мелодію, яка була забута понад 3000 років, називалася «Голоси з тиші». Її здійснив Рауль Грегорі Вітале в Сирії. Нещодавно археолог Річард Дамбрілл представив сучасну інтерпретацію і переклад пісні та ноти у своїй книзі «Вплив музикознавства на стародавній Близький Схід». У 2008 році сирійський музикант Малік Джандалі представив своє бачення оригінальних угаритських композицій, які він аранжував для фортепіано з оркестром, на компакт-диску під назвою «Echoes of Ugarit».
Тут можна послухати, як митці та науковці уявляють собі стародавню музику:
https://www.youtube.com/watch?v=tAc2KDNHEw4
https://www.youtube.com/watch?v=9c-hmFN610g&t=6s
https://www.youtube.com/watch?v=NeP_AS0DqaU&t=1s
https://www.youtube.com/watch?v=xSnLwLnOAf4
tun24021902
Die “Lyra von Ur” von 2500 v. Chr., die im königlichen Grab von Ur im Süden des Irak entdeckt wurde und sich heute im Britischen Museum befindet. Foto: tuenews INTERNATIONAL / Youssef Kanjou.
002318
002319
002320
002321
