Автор Ула Махфуз
Чи то Fasnet, Fasching або Carnival: блазні готові до своїх найважливіших днів у році. Кульмінація карнавального сезону починається на «schmotziger Donnerstag». Цього року це 8 лютого. У наступні дні проходять паради, діти вбираються і розмальовують обличчя, а деякі дорослі також ховають обличчя за страшними масками та вбираються в барвисті костюми. У «попільну» середу, 14 лютого, все це закінчується. Найбільший парад у регіоні пройде 11 лютого в Роттенбурзі.
Традиція карнавалу міцно закріпилася в християнському календарі та знаменує собою початок Великого посту. У багатьох культурах карнавал також символізує кінець зими та початок весни. Барвисті костюми та веселі святкування покликані прогнати зиму і створити настрій на теплу пору року.
Термін «Fasching» походить від нижньонімецького слова «Vaschang». Це означає «подавати пісний напій» – останній алкогольний напій перед Великим постом. Походження терміну «Carnival» не зовсім зрозуміле. Ймовірно, цей термін походить від середньолатинського «de carne levare ieiunium», що означає «поститися, відмовляючись від м’яса», який потім перетворився на старий італійський «carne vale» – «м’ясо, прощавай!». З цієї причини назви варіюються від регіону до регіону.
Точне хронологічне походження терміну «Fasnet» не можна чітко визначити. Безсумнівно, що у своєму нинішньому вигляді він базується на середньовічних звичаях і тісно пов’язаний з християнським постом. Однією з головних цілей розваг було споживання швидкопсувних і суворо заборонених продуктів, таких як яйця, молоко, цукор, жири та м’ясо, перед сорокаденним Великим постом, що передує Великодню. Цього року християнський піст і Рамадан на деякий час збігаються в березні. У середньовіччі християнам дозволялося їсти лише один раз на день під час Великого посту. «Споживання алкоголю і м’яса або інших продуктів тваринного походження, таких як яйця, молоко, масло і сир, було заборонено», – йдеться в доповіді NDR. Сьогодні багато християн утримуються лише від солодощів та алкоголю.
Карнавал блазнів завжди був суворо обмежений, оскільки ці розваги завжди були спрямовані проти світської та церковної влади та сприймалися з підозрою. Блазні завжди порушували правила та нехтували багатьма законами. Коли в 16 столітті Реформація поставила Великий піст під сумнів, традиція втратила вплив у протестантських регіонах. Церква і Прусське королівство критично ставилися до карнавалу, оскільки, на відміну від Великого посту, він символізував диявольський потойбічний світ, в якому люди впадали в гріх.
У 19 столітті окремі тенденції розійшлися, і люди на південному заході повернулися до первинних традицій, відроджуючи старі звичаї, такі як швабсько-алеманський карнавал. Це також включало відродження костюмів тварин, які символізували християнські смертні гріхи. З карнавалом були тісно пов’язані такі фігури, як дияволи та демони. Цілком можливо, що ці маски мали на меті відігнати зиму, подібно до язичницьких звичаїв. Такі ритуали, як ганяння солом’яних ведмедів по селу та спалення опудала Масляної на вогнищах, також підтверджують це.
Ось чому кожна федеральна земля має свої місцеві традиції та регіональні відмінності в карнавалі. Тип костюма також може сильно залежати від карнавальної події та місцевих традицій. Те саме стосується і типових вигуків. У Кельні кричать «Alaaf», у Вюрцбурзі «Helau», а в Бадені та на крайній півночі «Ahoi». На швабсько-алеманському карнавалі відповідають на «Narri» словом «Narro». У Саарі переважає «Alleh-Hopp». Але що саме означають ці вигуки? «Це вигуки радості та достатку, про точне походження яких можна лише здогадуватися. У більшості випадків їхнє походження сягає далекого 19-го століття. Цілком можливо, що “Alaaf”, походить від “Alles-ab”, а “Helau”, можливо, від “Hallo”», – розповідає Катрін Гессен, директорка Німецького музею карнавалу.
Більше інформації:
https://www.nationalgeographic.de/geschichte-und-kultur/2023/02/wissen-kultur-fakten-ueber-fasching-fastnacht-karneval
tun24012404
002300
